понеділок, 26 січня 2015 р.

Василь Симоненко: Доля. Муза. Слава

25 січня у читальному залі міської центральної бібліотеки зібрались поети-аматори, учасники клубу «Поетичні перлині Присамар’я».  Перша зустріч -  серпантин поезій «Василь Симоненко: Доля. Муза. Слава»  - була  присвячена 80-річчю з дня народження
В.А. Симоненка.

            «Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією». – Сказав в одному з інтерв'ю Василь Симоненко.                                      
 Лицар української поезії жив і творив всього лише 28 років. Проте, за цей короткий термін він встиг так багато, що комусь, певно, не вистачило б і 80-ти років. Він належав до гурту молодих митців, яких пізніше назвуть шістдесятниками. Організатор клубу, провідний бібліотекар Н.А. Дегтяр, розповіла про життя й діяльність                           
В. Симоненка. Учасники клубу слухали живий голос митця у запису, декламували його поезії, згадували про першу зустріч з його творчістю і  вкотре повторювали, що його поезії – пророчі. Написані в 60-ті роки ХХ століття, вони так сучасні нашому часу.

Минуле не вернуть, 

не виправить минуле, 
Вчорашнє — ніби сон, 
що випурхнув з очей. 
Як луки навесні 
ховаються під мулом, 
Так вкриється воно 
пластами днів, ночей. 
Але воно живе — 
забуте й незабуте, 
А час не зупиняється, 
а молодість біжить, 
І миті жодної 
не можна повернути, 
Щоб заново, 
по-іншому прожить. 





Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...