Монастир знаходиться в декількох кілометрах від Новомосковська в оточенні мальовничого змішаного лісу, куди не дістає звична міська метушня. За благодаттю, тишею і спокоєм навідуються сюди новомосковці та жителі району, а паломники з усієї країни дуже часто приїздять на екскурсію.
Науковий співробітник музею Лариса Володимирівна Гаврюшина провела школярів територією монастиря і докладно розповіла його історію від витоків і до сьогодення. Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир - головна святиня запорізьких козаків. Перша церква з госпіталем і школою була побудована запорожцями на острові між рікою Самарою та її закрутом Самарчуком ще в 1576 році. З 1602 року святиню перетворили в монастир з притулком для відставних козаків похилого віку, однак офіційною датою заснування вважається 1672 рік. Миколаївська церква в стилі бароко була побудована в 1782-1787 роках. А у 1930-х роках монастир був закритий - в ньому розмістили будинок для літніх, а потім інтернат для людей з особливими потребами. У 1993 році монастир знову повернувся в лоно православної церкви. Про це, а також про багато інших фактів з «життя» монастиря розповіла пані Лариса.
Екскурсію Миколаївським храмом для групи радо провів Отець Олександр, зокрема повідавши про Охтирську ікону Божої Матері, яку ще називають «Самарською».
Школярі не згаяли можливості скуштувати монастирський хліб та квас, що монахи виготовляють власноруч. Зрештою, група повернулася у місто тим же шляхом, яким йшли до монастиря – протореними стежками чарівного осіннього лісу.
Немає коментарів:
Дописати коментар