Відгук на новинку від Українського інституту книги: Стівен Кінг "Піднесення"

Коли вирішила знайомитися з Кінгом і почала з найтонюсінької книги, яка тільки можлива.

Насправді я прочитала "Піднесення" на одному піднесеному подиху за вечір і майже два тижні збиралася з думками. Типова я. Тому що це зовсім не той Кінг, до якого я раніше підїжджала на кривій козі і з яким ми ніяк не могли знайти спільну мову. І тут раптове кохання з першої сторінки. Така легка історія, така затишна не зважаючи на містичний підтекст і повну незрозумілість, що, куди і звідки.

Скотт Керрі худне. Але не міняється ззовні - це найгірша програма схуднення, яку я коли-небудь бачила! Але так було б, якби він був жінкою й переймався фігурою, але ж ні, Скоттові не потрібно худнути ба більше - він для цього нічого не робить. Як був жирдяєм, так ним і залишається, проте кілограми стрімко тануть на очах. Що мене здивувало в героєві, так це те, що він нікуди не звертається, окрім свого друга-лікаря, котрий в принципі не те щоб спеціаліст у справах раптової втрати ваги. Та й втрата якась справді містична - стрілка на вагах не змінюється навіть якщо Скотт набере повні кишені монет чи роздягнеться. М-А-Г-І-Я. От тільки що буде, коли ваги покажуть нуль?

Мені справді було цікаво спостерігати і я не могла передбачити фінал, тому що це ж Кінг, фінт вухами наприкінці міг бути який завгодно.

Історія з лесбійською парою теж дуже показова - навіть в прогресивній та толерантній Америці до цього явища ще не всюди звикли, що ж казати про, скажімо, нашу країну? Поки вивчала біографію Короля жахів, натрапила на факт, що його дочка є представницею ЛГБТ і, думаю, цей момент в книзі може бути дещо особистим. Але круто, що головний герой встиг зробити для цих жінок добру справу, бо ж вони насправді непогані люди. Той забіг під дощем - один з моїх улюблених моментів в "Піднесенні".

І хоч на головне питання я не отримала відповіді, мені все одно сподобалося. "Піднесення", звісно, дуже нетиповий твір як для того Кінга, яким мене лякали, хоча, скажімо, його «11.22.63» теж книга, яка не повниться жахами через край. Думаю, з цією маленькою історію варто познайомитися навіть якщо ви фанат класичних жахалок від пана Стівена, тому що вона така... Тепла. Так, напевно я б її охарактеризувала саме так. Тому до читання рекомендую!

Анастасія Дьякова, читачка абонементу

центральної міської бібліотеки