"Читаю коронованих": відгук читача. Сергій Жадан "Хлібне перемир'я"

Продовжуємо цикл читацьких відгуків у межах регіональної кампанії "Письменники, короновані словом" і презентуємо враження читачки абонементу Публічної бібліотеки НМТГ Софії Пазізей від п'єси Сергія Жадана "Хлібне перемир'я":

Для початку я б хотіла сказати декілька слів про автора п'єси Сергія Жадана. Моє знайомство з автором було не як у більшості, тобто не як з письменником. На словах, звичайно, я знала про українського поета, письменника Сергія Жадана, але захоплювалася я його музикальною творчістю, а саме музичним гуртом "Жадан і собаки". Пізніше, з цікавості не стільки навіть до роману скільки до стилю та тематики самого автора, я вирішила прочитати роман "Ворошиловград". Коли ти щойно закінчив школу і все твоє уявлення про українську – це задані твори на літо типу класики "Захар Беркут" або "Маруся Чурай", то ти маєш дещо упереджене ставлення до рідної літератури і чекаєш від неї вже чогось конкретного і, скажімо відверто, нудно-правильного-класичного. Відкривши ж "Ворошиловград" я не тільки відкрила книгу, здається, я відкрила для себе іншу сторону української літератури, яку від нас ретельно ховали в шкільні роки. 

Але давайте все ж повернемося до теми мого відгуку - "Хлібне перемир'я". Одразу скажу, що текст не дитячий і не розважальний. Текст страшний, але один раз прочитати його варто, щоб розуміти, знати і пам'ятати. Мені важко підібрати слова, тому наведу декілька цитат:

"Дивна у нас війна получається, да? Ні народити нормально не можна, ні похоронити. Сидимо, як у мишоловці. І ніхто ні при чому".

"Знаєш, ну тут же ніколи не знаєш, хто за кого. Говориш із людиною і не знаєш, шо в неї у голові. Краще взагалі не говорити".

"Просто забагато смерті довкола. Не вистачає правил. І слів не вистачає".

Події п'єси розгортаються влітку 2014 року. Помирає мати, старший син приїздить до молодшого у "сіру зону". Міст підірвано, єдиний осередок місцевого адміністрування - пошта - згорів. Води немає, електрики немає, телефони розряджаються. Далі йдуть діалоги і прибуття все нових і нових персонажів у дім із померлою, але завершується все усвідомленням безвихідді, мишоловкою, пасткою.

"Я одне не понімаю: для чого хліб палити? Ладно, луплять вони одне одного. Ладно, пости палять. У них війна, я понімаю, я не проти. Хліб для чого палити?" - "Хлібне перемир'я".

Ця та інші книги автора чекають на вас за адресою: вул. Паланочна, 17-Б, 1 поверх, відділ абонементу. Працюємо з 10:00 до 18:00 кожного дня, окрім п'ятниці та суботи.