Просто нестерпно бачити, як руйнується все те, у що я вірив, у що мене змушували вірити, у що хотіли, щоб я вірив, незліченні люди, що заселили нашу планету. І що робити? Як пережити Західний фронт і це ... мистецтво?
Ремарк просто не мав ніякого права бути настільки грандіозним, чуйним і талановитим! Як це підло з його боку підсовувати книгу, написану настільки виразною і барвистою мовою! Книгу, яка змусила відкинути більш важливі справи, щоб загубитися в брудних окопах, ковтаючи пил і землю, в компанії вчорашніх німецьких школярів.
Хіба це не знущання - змусити ні в чому не винного читача пережити жахи справжньої війни, нічим не прикриті, не прикрашені романтичним ореолом і удаваним героїзмом? Чим так завинили всі ці Рембо, Вовкодави, Дзірту, Хагени та інші умільці, які перемагають поодинці ворожі легіони? Невже це і є поле бою?
Війна, як багато в цьому звуці ...
Ремарк, ви мене просто роздрібнили, стерли в порошок, виліпили немов глиняного голема і знову розтрощили, перетворили на пил і пустили за вітром. Який ви все-таки безумець, ненормальний, псих і геній. Ви не талант, ви - Талант! Я просто у нестямі, я обурююся, я схиляюся перед вами, я обожнюю вашу творчість і тішуся в солодкій млості вашими неперевершеними творами! Ви підкорили багатьох, дуже багатьох читачів. І тепер займете почесне місце серед моїх найулюбленіших письменників. Дякую, за те, що писали щиро про справжню війну, справжніх людей і справжні почуття. Ваші книги не будуть забуті і не втратять своєї сили і чарівності на віки віків! RIP"
Книжковий огляд від користувача Alex Lion
За матеріалами сайту bookmix.
Немає коментарів:
Дописати коментар