Як пережити епідемію: поради від письменників

Як пережити епідемію: поради від письменників

Карантин подовжено до 22 травня, але не варто засмучуватися. Варто дотримуватися правил гігієни та загальних рекомендацій МОЗ України, тоді ми зможемо подолати хворобу разом. Але, як ви напевно знаєте, спалахи різних хвороб та епідемій траплялися в усі часи, деякі з них увійшли не тільки до підручників з всесвітньої історій, а й залишилися на сторінках багатьох творів відомих письменників. Саме вони сьогодні стануть нашими консультантами з влаштування власного дозвілля під час епідемії. Тож приготуйтеся, «метри» рекомендують:

Джованні Боккаччо пропонує оселитися на віллі й розповідати один одному байки

В принципі, це майже те, що зараз робить половина людства – самоізолюються. Теж саме рекомендує зробити італійський письменник епохи Відродження – втекти від хвороби. Сім дівчат і троє юнаків під час спалаху чуми 1348 року вирішили, якщо не врятуватися від хвороби, так хоч уникнути загальної істерики і виїхали за місто, де коротали час, розповідаючи один одному байки.

За два тижні герої вигадали сотню історій, серед яких анекдоти, релігійно-повчальні «приклади» (нерідко з еротичним відтінком), любовні розповіді і багато іншого. У підсумку «Декамерон», написаний в середині XIV століття, став однією з найбільш дотепних і веселих книг епохи Відродження.

Тож, якщо всі ваші книги вже прочитані, а хочеться чогось цікавенького і в тему – Джованні Боккаччо про це попіклувався. Читайте «Декамерон» і насолоджуйтеся атмосферою!

Шановний Едгар Аллан По пішов далі. Він пропонує влаштувати маскарад, щоб Смерть вас не впізнала

І знову повстає тема втечі, тобто, говорячи сучасною мовою, самоізоляції. Але у По це дуже багатолюдна самоізоляція. Як-то кажуть, ну таке. 

Принц Просперо, герой новели Едгара По «Маска Червоної смерті», закрився у замку зі своїми наближеними, в той час як прості люди вмирали від епідемії. Міцні засуви і товсті стіни здавалися надійним захистом, і безтурботний принц влаштував маскарад, щоб повеселити себе та інших «бранців». 

За законами жанру рівно опівночі на святі з'явився таємничий незнайомець у масці, що зображає хворого чумою. Розгніваний Просперо кинувся на нього з кинджалом, але впав мертвим, а за ним і всі мешканці замку. Як бачите, тут самоізоляція не дуже допомогла, бо ж треба було дотримуватися умов карантину і сидіти в замку самому. І дистанцію тримати не менше 1,5 метри!

Якщо карантин вже настільки набрид, що хоч на стіну лізь, то Олександр Пушкін має рецепт на цей випадок: влаштувати бенкет в епіцентрі зараження

Чому б і ні, особливо коли нерви майже здають. Увага, трюк виконують каскадери, Міністерство охорони здоров’я України забороняє повторювати в реальному житті!

Герої Пушкіна, наприклад, накрили стіл в центрі зараженого міста, аргументуючи це тим, що в їх будинках занадто сумно і вони не хочуть там залишатися. Священик спробував присоромити молодих людей і начебто у нього це вийшло. Від ідеї бенкетувати вони не відмовилися, але про померлих родичів замислилися. 

Сюжет «Бенкету у чуму» Пушкін запозичив із п'єси шотландського поета Джона Вільсона «Чумне місто», а темою зацікавився під час епідемії холери. 

Як висновок – давайте бенкетувати вдома в маленькому сімейному колі. З друзями – тільки по відеозв’язку чи телефоном.

Фантаст Рей Бредбері взагалі закликає не поширювати свої бацили деінде

В науково-фантастичному романі «Марсіанські хроніки» є невеличкий епізод, який за величезною проблематикою тексту мало хто помічає. Це розмова марсіанина і Томаса Гомеса, одного з героїв оповідання. Один говорить про живе, процвітаюче місто, інший - про руїни і запустіння. Це дивний епізод перетину в часі, де марсіанин, що жив в минулому, зустрічає на своїй планеті землянина з майбутнього.

За сюжетом жителі Землі, які прибули на Марс, багато в чому програвали сильним і сміливим аборигенам, однак зараза, принесена колонізаторами, повністю знищила місцеву цивілізацію і на момент повторного заселення планета була порожня. Без сумніву, Рей Бредбері натякав на колонізацію Америки і хвороби, які були принесені європейцями на континент.

Тож давайте тримати свої бацили при собі, медичні маски й рукавички – найкращі помічники в цьому.

Ідею для науковців-параноїків, або тих, хто хоче знати абсолютно все про епідемію підкидає Даніель Дефо, закликаючи збирати всю можливу інформацію про хворобу

Герой «Щоденника чумного року» цікавиться всім, що стосується епідемії бубонної чуми, що спалахнула в Лондоні в 1655 році. Він докладно фіксує кількість жертв, записує анекдоти, а також дає докладну розповідь про те, що бачить своїми очима. Даніель Дефо позиціонував свою книгу як роман, створений майже відразу після описуваних подій, але в момент епідемії майбутній письменник був п'ятирічним хлопчиком. «Щоденник чумного міста» вийшов в 1722 році, а в його основу, швидше за все, були покладені мемуари дядька Дефо. 

Ідея добра, адже хто володіє інформацією, той володіє світом. Але варто пам’ятати, що в умовах тотальної інформаційної війни треба фільтрувати всі новини та довіряти лише офіційним джерелам.

Бережіть себе і близьких. Не хворійте і читайте добрі книжки! 

#залишайсявдома

#бібліотечкий_карантин

#пізнавальний_карантин

За матеріалами https://eksmo.ru/trends/kak-perezhit-epidemiyu-sovety-ot-pisateley-ID15536916/